9 жовтня в Підвисоцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка була проведена лінійка, присвячена 95-річчю від дня народження учителя-краєзнавця Дмитра Івановича Фартушняка. Кращі учні школи поклали квіти до меморіальної дошки Д.І.Фартушняка та на його могилу.

Фартушняк Дмитро Іванович (7.10.1922-9.01.2007) — краєзнавець, педагог-дослідник, музейник, громадський діяч, Заслужений працівник культури України.

Дмитро Іванович з 1967 по 2002 роки – незмінний директор музею села Підвисокого, за 35 років зібрав понад 3 тисячі експонатів, провів 5 тисяч екскурсій, написав більше тисячі листів ветеранам 6-ї та 12-ї армій.

Загальний трудовий стаж Дмитра Івановича 47 років. Своїм життєвим девізом він назвав «Feci, guod potui, faciant meliora potentes. Dixi: Я зробив, що міг, хто може, нехай зробить краще».

У 1974 році сільському музею присвоєно звання «Народний», а Дмитру Івановичу Фартушняку – звання Заслужений працівник культури Української РСР.

У 2000 році він став лауреатом обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова.

Нагороджений знаком «Відмінник народної освіти УРСР» і «Отличник просвещения СРСР». В грудні 2003 року йому присвоєно також звання “Почесний громадянин села Підвисоке”.

Щира дружба пов’язувала Д. І. Фартушняка із видатним педагогом В. О. Сухомлинським. Вони познайомились у 1968 році на Всесоюзному з’їзді вчителів у Москві. У листах до Дмитра Івановича Сухомлинський з теплотою згадує ці незабутні дні: «Кожна нова хороша людина, яку зустрічаєш на шляху життя, це нова радість і нова краса, я поважаю в вас невтомного трудівника, жадобу до знань, повнокровне багате духовне життя. Саме таким мені уявляється ідеал учителя».   

Василь Олександрович Сухомлинський дав також ще одну вичерпну характеристику: «Живе у нас у Кіровоградській області, в селі Підвисокім, учитель Дмитро Іванович Фартушняк. Викладає історію в десятирічці. Це чудова особистість. Перед ним знімають шапки всі – від сивого старого до маленької дитини, шануючи в цій людині небачене, без перебільшення, дивне багатство знань. Дмитро Іванович вивчив тисячу першоджерел з історії нашої Батьківщини і зарубіжних країн. Проживаючи в селі, він самостійно опанував 9 мов. Він в оригіналі читає Шекспіра і Сервантеса, Гете і Сент-Екзюпері. Уроки історії для його вихованців стали справжніми святами»