Підвисоцьке навчально-виховне об'єднання
|
Меню сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Історія школиСтежки, стежки Мереживом снуються, Нема їм ні початку, Ні кінця. Вузькі, широкі - Всі в одну зіллються, В оту дорогу, Що звемо життя. Та про одну нам не забуть ніколи, Хоч їй уже не буде вороття: Оту стежину, що вела до школи - Від рідного порога в майбуття. Куди б не занесла життя дорога, Та пам'ять не розвіється, як дим: Та перша стежка – мила, босонога, Вкарбується у серце назавжди. Віктор Геращенко
Історія школи — невід’ємна частина історії села, де вона знаходиться. Учні, вчителі — частина історії школи. Через усе життя ми проносимо спогади про школу, яка займає особливе місце в житті кожного з нас. Село Підвисоке виникло у 30-х роках XVIII ст. Під час другого інвентарного перепису у 1771р. тут було 277 дворів, а Підвисоке входило до Уманського староства і належало польському магнату Станіславу Потоцькому. У 1795 р. в селі налічувалося 624 душі чоловічої статі, у 1817 – 1016 , а всього населення –– близько 2 тис. чоловік. З 1797 р. Підвисоке входило до складу Уманського повіту Київської губернії.
Із „ Історії міст і сіл УРСР” (Кіровоградська область).
Цьогоріч Підвисоцькій загальноосвітній школі виповнюється рівно 155 років. Своє народження вона бере від невеликого освітнього закладу, а саме так званого однокласного парафіяльного училища, яке було відкрито в селі ще далекого 1861року і у якому навчалося 70 дітей. А до 1861 року в селі не було жодного навчального закладу. Згідно з розробленими правилами повний курс навчання в училищі тривав три роки. На той час курс шкільної програми передбачав вивчення азбуки, письма, закону Божого, російської словесності, чотирьох дій арифметики, а також «Краткого постановления о сельськом домоводстве, сложении человеческого тела и вообще о средствах предохранения тела». Узагалі ж то, у навчальному процесі особлива увага надавалася вивченню закону Божого та читанню церковних книг, зокрема Псалтиря, Часослова тощо. Викладання всіх предметів велося російської мовою. Утримувалася школа переважно на пожертви парафіян. Окрім цього, для її потреб виділялися й певні грошові суми від Міністерства освіти. У 1884 році, з розробкою нових шкільних положень, сільська школа отримала приставку церковна і відтоді стала називатися однокласною церковно-парафіяльною школою. В однокласних вивчали Закон Божий, церковний спів, лист, арифметику, читання. У двокласних школах крім цього вивчалася історія. Учителями могли бути або церковники (священики, дяки), або світські особи, які закінчили переважно церковно-учительські школи та єпархіальні училища. На відміну від церковників світські особи для вчительської діяльності повинні були мати спеціальний дозвіл училищної ради у вигляді посвідчення про добру моральність і благонадійність. Новим було й те, що вчителями початкових народних шкіл могли бути й жінки. Діяльність шкіл перебувала у віданні опікунської ради, куди входили завідувач школи, піклувальники, учителі, представники від міста чи земства, виборні особи від населення, що користується школою. На раду покладалися турботи про благоустрій школи . Школа стояла в центрі села, навпроти церкви (на тому місці зараз приміщення Будинку дитячої та юнацької творчості). Це була велика класна кімната на 7 вікон. Окрім цього, при школі була квартира вчителя з трьома кімнатами та кухнею. Ще в 1910 році, на додаток до існуючої церковно-парафіяльної школи, у селі на кошти громади було відкрито і двокласне земське училище з чотирирічним терміном навчання. Незважаючи на певні обмеження, викладання в земській школі, педагогічний колектив якої очолював здібний освітянин Вітвіцький Фадей Львович, проводилося за більш ефективними методиками, а зміст навчання був дещо ширшим, бо передбачав ознайомлення дітей з відомостями з географії, історії, природознавства. Школа мала більш світський вигляд, оскільки вплив церкви на неї був помітно менший. Збереглося фото першого випуску цього училища.
Сидять зліва направо: Буртна Домініка Афанасіївна (учениця) Єрмошкіна М. (учениця) Вітвіцький Фадей Львович (зав. школою) Кудріцький Василь (отець Василій) (законовчитель) Ліщук С. І. (учитель) Кудріцька Аріада Василівна (вчителька) Добровольська Л. (учениця) Стоять зліва направо: Лампіцький Т. Костишин Г. Костишин Федір Євтропович Совацький Ф. Калініченко Трохим Кіндратович Грім Олександр
Із спогадів про Буртну Дмініку Афанасіївну (1899 – 1992), які надав Буртний Олександр Іванович, учитель фізики нашої школи. Навчалася в Лебединській педагогічній семінарії, до 1933 року працювала в Підвисоцькій школі, на початку 20-х років очолювала групу «Геть неписьменність», перед війною закінчила Одеський університет, працювала в Тальному вчителем, а потім – заступником директора. Ямкова Домнікія Афанасіївна (автобіографія) Народилася в С. Підвисокому Кіровоградської області (тоді Київської губернії) 27 жовтня 1899 року в сім´ї селян-бідняків. Батько мав 1 2/3 десятин землі. У 1914 р. закінчила Підвисіцьку 2-х класну земську школу. 1915 р. працювала учнем на рахівничій роботі в Підвисіцькому кредитовому товаристві. У серпні 1916 р. вступила в Лебединську второкласну учительську школу, з якої вибула на весні 1919року. Причини вибуття: не змогла повернутися з великодніх вакацій, тому що транспорт обслуговував лише військових. 1920 році вступила в третій клас Тальнівської учительської семінарії і закінчила її 1921 році. По закінченні була призначена вчителькою в підвисоцький дитбудинок, але скоро була змушена залишити роботу з важким сімейним положенням: тяжко захворів, а потім і помер 30 грудня 1921 р. батько. У 1921 – 1926 рр. працювала в сільському господарстві, та приймала активну участь в культмасові роботі села. У 1922 році була обрана членом підвисіцької сільської ради і перебувала таким аж до 1929 р. В 1926 році була призначена учителем – класоводом у Підвисіцьку НСШ. В 1930 році в зв’язку з гострим катаром горла залишила учительську роботу на два роки, і працювала на рахівничій роботі спочатку в Підвисіцькому а потім в Бабанському райфінвідділі. В 1933 році знову повернулась на вчительську роботу і працювала класоводом та викладачем російської мови у Підвисіцькій НСШ до 15 серпня 1935 року. В 1935 році, в зв’язку з переїздом сімї перевелась в Тальнівську середню школу №1, де і працювала перші два роки класоводом, а останні чотири (до німецької окупації) викладачем російської мови в 5 – 7 - х класах. 1937 році вступила заочно в одеський педінститут і закінчила його в липні 1941року. У час німецької окупації не працювала ніде, за винятком одного місяця роботи в Тальнівській середній школі №1, яка була закрита, не розгорнувши роботи. Після звільнення України від фашистських окупантів працюю викладачем російської мови та завучем в Тальнівській середній школі №1. 07. 05. 1944 р. Підпис
У 1915 році відбувся ІІ випуск.
І ряд зліва направо: Аріада Василівна Кудріцький Василь Вітвіцький Фадей Львович (до речі, син уманського священника) ІІ ряд зліва направо: Бурко Павло Копійчук Вакула Якович ***** Манзар Василь Дитина, яку виховував Вітвіцький Фадей Львович (записано 21 травня 1992 року зі слів Іщенко Мотрі, 1906 року народження) Слід зауважити, що корпус земського училища зберігся до наших днів і зараз у ньому розміщується МНВК. З утвердженням в Україні Радянської влади, а відповідно і з реорганізацією шкільної науки, сільська церковно-парафіяльна школа та земське двокласне училище були закриті, а на їх базі відкрито чотирикласну початкову школу. У 1920 році в Підвисокому почала працювати семирічна трудова школа і надалі саме вона стала для багатьох підвисочан головним освітнім закладом впродовж наступних років. У зв’язку з великою кількістю безпритульних дітей і поширеною дитячою злочинністю відкривалися виховні заклади, як от: дитячі будинки, трудові колонії і комуни, дитячі прийомники і розподільники. 1923 року в селі відкрито дитячий будинок для дітей сиріт. У1923 році село стало районним центром. У травні1924 року за завданням Уманського окружкому створена піонерська організація. Першим вожатим був Юрій Кудріцький. Це був сумлінний юнак, своєю поведінкою та завзяттям він швидко завоював повагу не лише серед піонерів, а й серед їхніх батьків, учителів школи. На жаль, важка хвороба легенів у 1925році забрала життя Юрія Васильовича Кудріцького. У липні 1924 року старшою піонервожатою школи було призначено Секретарюк Дуню, жительку с. Підвисоке. Першими піонерами у нашому селі були Аврам Шеремета, Іван Зозуля, Никанор Гижко, Юхим Лапчевський, Марія Секретарюк. На початку 1925року піонерська організація школи складалася з одного загону, який налічував 330 піонерів. Загін розбивався на піонерські ланки. Кращі з кращих піонерів відпочивали в піонерських таборах. У 1936 році на першотравневий парад до Києва їздив учень 8 класу Петро Нечипоренко. У 1937 році п’ять піонерів були відзначені путівками в обласний піонерський табір »Пуща Водиця». Цієї честі удостоїлись Х. Миронюк, А. Душенківський, О.Тринько, М.Антошко, О.Положай. До 1923 р. не було визначеного плану організації роботи школи. Було проголошено принцип творчості, що давало можливість учителям вільно вибирати зміст і методи навчання і виховання. Лише 1923 року Наркомос видав "Єдиний виховно-навчальний план в установах соцвиху для дітей до 15 років в УРСР". У 20-30- х роках минулого століття Підвисоцька школа пережила: теми-комплекси, коли окремі навчальні предмети не виділялися, а вибрані комплекси знань вивчалися одночасно (наприклад КРИНИЦЯ) метод проектів, який реалізовувався у формі цільових завдань учням (наприклад, зробити електропроводку в будинку), які вони виконували після відповідних інструкцій і під наглядом учителя. бригадно-лабораторний метод навчання, коли та чи інша тема пророблялася самостійно групою (бригадою) учнів у кількості 5-10 чоловік. Цей метод мав ряд недоліків: усувалась керівна роль учителя, облік роботи здійснювався для бригади в цілому, а не для окремих учнів, не проводилася індивідуальна робота з учнями; не було матеріальної забезпеченості шкіл для самостійної роботи учнів; не враховувався вік і підготовленість дітей при комплектуванні бригад; часто матеріал був просто незрозумілий для окремих учнів і навчання перетворювалося у просте зубріння. У 20-х роках поступово у школи ввійшла чотирьохбальна система оцінок: незадовільно, задовільно, цілком задовільно, добре. Якщо період 20-х років для освіти можна назвати періодом творчих шукань, то 30-ті роки являли собою період її уніфікації та жорсткого контролю з боку партії. На початку 30-х років було видано ряд партійних постанов, які вносили в існуючу систему народної освіти України відчутні зміни. Вводився індивідуальний облік знань і запроваджувалися екзамени. З метою зміцнення порядку і дисципліни у школах посилювалася керівна роль учителя, вводився чіткий режим. З 1933 р. відмінено практику складання місцевих навчальних планів і програм та затверджено нові уніфіковані навчальні плани для всіх типів шкіл, введено предметність викладання. 1934 року партійною постановою "Про структуру початкової і середньої школи в СРСР" було відмінено всі типи шкіл і встановлено єдину систему освіти: початкова школа (1-4 класи), неповна середня школа (1-7), середня школа (1-10 класи). Групи реорганізувалися у класи. 1935 року окремою партійною постановою давалися конкретні вказівки про початок і закінчення шкільних занять, тривалість уроку, вводилися правила поведінки і єдина форма одягу для учнів, запроваджувалися єдині норми і 5-бальна система оцінки успішності. У 1935 році Підвисоцька школа отримала статус повного середнього навчального закладу, перші випускники якого отримали свої атестати зрілості вже у 1938 році. (На жаль, фотографії випуску 1938 року поки що немає). Поряд із середньою щколою діти навчалися у двох початкових школах. Вашій увазі пропонується останній випуск Підвисоцької семирічної школи. Це був 1935 рік. У центрі – директор школи Коркішко Іван Платонович. З 1920 по 1935 рр. у Під високому почала працювати семирічна трудова школа. У 1923 р. село стало районним центром, відкрито дитячий будинок для дітей-сиріт. У 1935 р. школа стала середньою, а в 1938 р відбувся перший випуск. Поряд із середньою школою діти навчалися у двох початкових школах, одна з яких знаходилася на вулиці Зелена Брама, а друга – на вулиці Шевченка.
У квітні 1939 року бюро райкому парто узагальнило досвід роботи першого в районі заслуженого вчителя УРСР Боржемського М. М.
ІІ випуск Підвисоцької середньої школи – 1939 рік.
Чернега Семен Бровченко Юхим Микитович Зобко Василь Єрохтович Рогозінський Василь Антонович Горохов Василь Андрійович Зозуля Антін Ілліч Чабанюк Григорій Миколайович Дубиняк Лікера Гоменюк Віра Сапуга Марія Федосіївна
Делікатна Катерина Іовна Положай Ірина Гурівна Снопко Галина Брайтман Сара Леонтіївна - - Степанюк Іван Ісакович Фартушняк Дмитро Іванович 1940 році школа зробила свій третій випуск (фотографії поки що немає), а у 1941 році – четвертий. Це було 20 червня. У щойно відкритому музеї є фотографія цих випускників:
Дробушко Марія Германівна Казнадій Варвара Михайлівна Вовк Гання Єрастівна Шинковенко (Кривописка) Марія Євменівна Плітко Ганна Харлампіївна Федіченко Марія Стукало Марія Іванівна Секретарюк (Темянська) Марія Кабаренко Ганна Шухліна Олена Іванівна Таранюк Михайло Васильович Гаврилюк Петро Матвійович Сорока Іван Михайлович Пархоменко Анатолій Вавилович (загинув на війні) Книрша Анатолій Волошановський Олександр Парокінний Василь Карпович Швабовський Василь Анлрійович Сливко Афанасій (загинув на війні) Дяченко Федір Сафронович (загинув під час випр. літака після війни) Койфман Григорій Скус Костянтин Павлович Пташник Раїса Сергієнко Марія Щодо розвитку шкільництва за роки війни, то тут можна умовно виділити два періоди: перший (1941-1942 рр.) спрямований на збереження школи і перебудову її роботи у відповідності до умов воєнного часу; другий (1943-1944 рр.) передбачав зміцнення школи на звільнених територіях і підвищення якості її роботи. У міру визволення України почалась відбудова шкіл. З 1941 по 1944 наша школа працювала частково. З 1 квітня 1944 року відновлено навчання в початкових класах, а з 1945 – в усіх класах. Постановою уряду від 8 вересня 1943 р. прийом дітей до школи почав здійснюватися з 7-річного віку, вводилося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток в загальноосвітніх школах (мало місце до 1954 р.). 1944 року було видано ряд постанов, за якими вводились: відмінена раніше 5-бальна система оцінювання успішності; обов’язкові випускні екзамени, нагородження золотою і срібною медалями учнів-відмінників, які закінчували школу. Директори школи довоєнного періоду: Коркішко Іван Платонович до 1935 року – директор семирічної школи
Директори Підвисоцької школи До 1935 року - Коркішко Іван Платонович 1935-1938 (січень) - Камінський Ромент Іванович 1938-1939 – Валах Дмитро Іванович 1940-1944 - Яценко Дмитро Григорович 1944-1947 – Линюк Іван Якович 1947-1950 – Рибалка Іван Павлович 1950 -1951 (грудень) - Бугайов Анатолій Леонідович 1951 – 1955 – Шкіндер Володимир Сергійович 1955 – 1958, 1959 - 1964 – Бебешко Мина Тарасович 1958 – 1959 – Юрченко Параска Миколівна 1964 – 1983 – Тамко Борис Давидович 1983 - 1986 – Симоненко Григорій Купріянович 1986 – 1989 – Скрипка Надія Кирилівна 1989 – 1997 – Гаврилюк Сергій Петрович 1997 –2015 – Сабашков Микола Мусійович 2015 - Гаврилюк Сергій Петрович
1935 – 1938 (січень) – Камінський Ромент Іванович (географ). Репресований 13 січня. Разом з ним були заарештовані ще 5 учителів, в т. ч. завуч Софіщенко (фізик), а всього тієї ночі в селі забрали 40 осіб. Частина з них була розстріляна в травні 1938 року до чергової річниці з дня народження Карла Маркса. 1938 (січень) – 1939 – Валах Дмитро Іванович (історик)
Прибув до школи за призначенням. Призваний в армію за законом «Про обов’язкову військову повинність» Був учителем Фартушняка Дмитра Івановича
Бадьор Дмитро Данилович (1914 - 1944 )
Народився в селі Богодухівці Чорнобаївського району Полтавської області( нині Черкаська обл.) 15 вересня 1914 року в сім’ї селянина-бідняка. Сім’я складалася з 11 осіб. До 1930 року жив і навчався в с. Богодухівці. У 1931-1932 роках працював учителем у с. Чорнобаях. 1933- 1937р. – навчався в Черкаському педагогічному інституті. У 1937-1939рр. працював учителем фізики і математики в Перегонівській середній школі Підвисоцького району Кіровоградської області. У 1939-1940 навчальному році працював директором Підвисоцької середньої школи. 13 серпня 1940 року переведений директором Кам'янецької середньої школи. Улітку 1941 року, коли німці заходили в село, директор разом із заступником та учнями-старшокласниками косили в полі пшеницю і в село повернутись не могли, тому що були вибриті налисо – готові до відправки на фронт. З відступаючими військами добрались до Умані, звідти в школу десантників. Востаннє Бадьора Дмитра Даниловича і завуча Василя Федоровича бачила і проводжала мати Василя Федоровича ( прізвище, на жаль, невідоме) на аеродромі в Краснодарі з парашутами за плечима. Нею і передав мій батько, Бадьор Д. Д.,дві фотографії, декілька листів, датованих 28 вересня 1941р. та 15 лютого 1942р. Це була остання вісточка, похоронки ми не отримували. Після війни зверталися у військкомат. Спочатку прислали повідомлення, що пропав безвісти у 1942 році,а пізніше з Подольського архіву повідомили, що загинув у Чехословаччині в 1944році. (Зі спогадів Бадьор( Богданової ) Людмили Дмитрівни, дочки. Матеріал і фотографію отримано 22 лютого 2011 року). Яценко Дмитро Григорович (1940 – 1944)
Учитель математики. У школі працював з 1939 року. Освіту здобував заочно. Навчав Фартушняка Дмитра Івановича. Після звільнення Підвисокого весною 1944 року був забраний у штрафний батальйон. Дружина – Леся Максиміліанівна Ляцька, учителька української мови та літератури, родом із Західної України, член націоналістичної партії, переслідувалася польським урядом, емігрувала у Радянський Союз зимою 1938 року. Син Сергій теж учителював у школі, забрали разом з батьком, обоє загинули. Линюк Іван Якович 1944-1947 – директор Підвисоцької школи
Рибалка Іван Павлович 1947-1950 – директор Підвисоцької школи
Бугайов Анатолій Леонідович 1950 -1951 (грудень) – директор Підвисоцької школи.
Шкіндер Володимир Сергійович 1951 – 1955 – директор Підвисоцької школи
Бебешко Мина Тарасович (1955 – 1958, 1959 – 1964) У 1958 – 1959 рр. працював завідуючим відділом освіти Новоархангельського району.
Юрченко Параска Миколівна 1958 – 1959 - директор Підвисоцької школи
Тамко Борис Давидович (1922-2005)
Народився в селі Андріївка Златопільського (нині Новомиргородського) району Кіровоградськох області в 1922 році. У 1939 році після закінчення семирічки вступив до Новомиргородського педагогічного училища, завершувати навчання в училищі довелося лише 1948 році. На ниві народної освіти пропрацював 35 років. Педагогічну діяльність розпочинав в селі Коновалове Надлацької сільської ради. З 1941 – 1945 рр. був на фронті, визволяв Україну, Польщу від німецько-фашистських загарбників, завершив війну в Німеччині. У 1948 році, закінчивши навчання в педагогічному училищі, став директором початкової школи в селі Коновалове Новомиргородського району. З 1951 по 1956 рік - завідуючий навчальною частиною Жеванівської семирічки Новоархангельського району. З 1951 року заочно навчався на філологічному факультеті Кіровоградського педагогічного інституту. У 1956 році, здобувши вищу освіту, став директором Скалівської середньої школи. З 1959 по 1964 рр. очолював Новоархангельський районний відділ народної освіти. З 1964 по 1983 рр. працював на посаді директора Підвисоцької середньої школи. Після виходу на пенсію переїхав на Івано-Франківщину. Помер у 2005 році. За директорування Бориса Давидовича споруджено нове триповерхове приміщення нової школи. Симоненко Григорій Купріянович (1923)
1923р. народився в с. Підвисокому Новоархангельського району Кіровоградської області. Закінчив Підвисоцьку середню школу. У 1942 р. потрапив до фашистської Німеччини. Перебував у концентраційному таборі смерті Освенцім. Після звільнення служив у лавах Радянської Армії. 1949 р. повернувся додому, працював у редакції районної газети. 1952 р. вступив до Одеського педагогічного інституту на географічний факультет. Почав працювати вчителем вечірньої школи, а згодом її директором. 1966р. призначений заступником директора Підвисоцької середньої школи з навчально - виховної роботи. 1978р. Симоненку Г.К. присвоєно почесне звання «Заслужений учитель Української РСР». Із 1983р. по 1986р. працював директором Підвисоцької середньої школи імені Т.Г.Шевченка.
Скрипка Надія Кирилівна 1986 – 1989 - директор Підвисоцької школи. Закінчила Сумський державний педагогічний інститут, філологічний факультет.
Гаврилюк Сергій Петрович 1989 – 1997 - директор Підвисоцької школи. Закінчив Харківський державний педагогічний інститут ім..Г.С.Сковороди, фізико-математичний факультет.
Сабашков Микола Мусійович 1997 – 2015рр. - директор Підвисоцької школи. Закінчив Кіровоградський державний педагогічний інститут ім.О.С.Пушкіна, факультет англійської мови.
Учителі, які працювали в школі
1949 року відбувся перехід до загальної обов’язкової семирічної освіти.
24 грудня 1958 р. було видано закон "Про зміцнення зв’язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Цей закон визначав: – перехід до обов’язкової 8-річної освіти для дітей віком від 7 до 15-16 років; Школа стали середні загальноосвітні трудові політехнічні школи з виробничим навчанням (11-річні: 8 класів + 3 роки для отримання повної середньої освіти та професійної підготовки в одній із галузей народного господарства). У 1959 році Підвисоцький район був ліквідований, кілька звільнених приміщень передали щколі, що дало можливість проводити заняття в одну зміну. До цього навчання проводили в дві зміни. класи освітлювалися за допомогою гасових ламп, не було спортивного залу, їдальні. А заняття з трудового навчання проводилися у звичайному хліві, що знаходився на території школи. У переданих приміщеннях інкубаторної станції, банку, райвійськкомату, суду було зроблено ремонт і певні перебудови.
З 1964 р. встановлювався 2-річний термін навчання в середній школі на базі 8 класу замість 3-річного. Школа знову ставала 10-річною. У 1966 р. була відмінена обов’язкова професійна підготовка в загальноосвітніх школах, яка не виправдовувала себе (лише незначний процент випускників йшли у виробництво за отриманим фахом), вводилися факультативні курси з окремих учбових предметів, встановлювалося викладання систематичних курсів з четвертого класу, а не з п’ятого. Постанова від 20 червня 1972 р. "Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді та подальший розвиток загальноосвітньої школи" проголошувала перехід країни до обов’язкової загальної середньої освіти. У 1975 році відкрито нове приміщення школи, розраховане на 640 учнівських місць. Підвисоцька середня школа побудована на кошти місцевого колгоспу «Дружба»(голова правління колгоспу Кривописький Степан Трохимович, колишній випускник школи ) у 1974 році . За рахунок колгоспу проведено художньо-естетичне оформлення приміщень школи на загальну суму понад 15 тис. карбованців. При школі збудовано типовий гуртожиток на 54 місця для учнів із сусідніх сіл (Володимирівки, Небелівки, Левківки, Розсохуватця, Тарасівки, Ятрані), які навчалися на той час у школі. Для вчителів споруджено восьмиквартирний будинок. Завдяки директору школи Тамку Б.Д. , заступнику з навчально-виховної роботи Симоненку Г.К., допомозі районного відділу освіти нову школу було обладнано сучасними технічними засобами навчання: придбано два радіовузли, що дало змогу організувати в навчальному закладі радіотрансляції шкільних передач, створено 11 кабінетів, у тому числі 2 лінгафонних, хорошу майстерню з обробітку дерева та металу на 40 учнівських місць, кабінет казки та багато інших.
Фартушняк Дмитро Іванович (1922 - 2007)
Біографічна довідка 7 жовтня 1922р. Фартушняк Д.І. народився у с.Давидівка Голованівського району Кіровоградської області. Переїхав разом з батьками до Володимирівки Новоархангельського району. 1939р. закінчив Підвисоцьку середню школу. 1939-1941рр. навчався в Одеському індустріальному інституті. З 22 червня 1941 р. на фронтах Великої Вітчизняної війни. Брав участь в обороні Одеси, у Кишинівській, Віденській та Празькій військових операціях. 1945р. брав участь у боях на Далекому Сході. 1945-1953р. працював учителем у Перегонівській та Полониській школах Голованівського району. Заочно навчався на історичному факультеті Одеського державного університету. 1953р. перейшов на роботу в Підвисоцьку середню школу вчителем історії. Був заступником директора з навчально-виховної роботи. Працював у Підвисоцькій середній школі до 1993 р. 1964р. Фартушняка Д.І. нагороджено нагрудним значком «Відмінник народної освіти». 1967р. разом з однодумцями створив один з перших в області сільських музеїв. 1973р. музею присвоєно звання народного. 1974р. Фартушняк Д.І. удостоєний високого звання «Заслужений працівник культури Української РСР». 1977р. наказом Міністра освіти СРСР Фартушняка Д.І. нагороджено значком «Отличник просвещения СССР». 1980р. наказом Міністра освіти УРСР Фартушняку Д.І. присвоєно звання «учитель-методист». 1993р. вийшов на заслужений відпочинок. Продовжував роботу в народному музеї. 2000р. Фартушняку Д.І. присуджено обласну краєзнавчу премію ім. В.Ястребова. 2004р. присвоєно звання «Почесний громадянин с. Підвисокого». 9 січня 2007р. перестало битися серце невтомного Вчителя. 2008р. відкрито меморіальну дошку у Підвисоцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Імені Т.Г. Шевченка. Любов до історії не може бути абстрактною. Вона починається з любові до минулого того маленького куточка землі, на якому живе людина. Довго вважалось, що заслуговує на увагу лише історія великих міст. Виявляється, вона є і в нашого села (Д.І.Фартушняк ). «Це – чудова людина. Перед ним скидають шапки всі: від сивочолого дідуся до маленької дитини, шануючи в цій людині небачене, без перебільшення дивовижне багатство знань. Дмитро Іванович вивчив тисячі першоджерел з історії нашої Батьківщини і зарубіжних країн. Живучи в селі, він самостійно вивчив дев’ять іноземних мов. Уроки історії для вихованців стали справжнім святом. Ті, хто закінчив школу у Дмитра Івановича, на все життя винесли з її стін жадобу до знань. Така людина випромінює радість пізнання, щастя насиченого життя» ( В.О.Сухомлинський).
Віриться, що школа і надалі буде гідним продовжувачем кращих традицій та успіхів старої школи, залишаючись тією ж доброю матір’ю-годувальницею для багатьох наступних поколінь підвисочан, тією ж доброю кузнею по гартуванню нових когорт свідомих, високоосвічених громадян, які в подальшому докладатимуть всі свої сили, всі свої знання, отримані в рідній школі, на благо та користь рідного їм села, на благо і користь рідної їм України.
|
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
