«Вічно житимуть подвиги героїв АТО»

Проект

"Вічно житимуть подвиги героїв АТО"

Тип проекту: Інформаційний.

Мета проекту: Виховувати у школярів почуття патріотизму, любові до України, прагнення захищати її у грізні роки.

Керівник проекту: Бровченка Т.А., бібліотекар  Підвисоцької загальноосвітньої  школи І - III ст. ім. Т.Г.Шевченка

2015

Не так давно про війну ми знали тільки з книг, фільмів та розповідей ветеранів. Але наразі палає Схід, один з найбагатших регіонів - у руїнах.

Саме ця війна відкинула розвиток України на десятиліття в минуле. Вона знищила значну частину промисловості Донбасу. Але трагедія війни і в тому, що вона забрала життя майже десяти тисяч людей - як мирного населення, так і солдатів. Ще кілька десятків тисяч отримали поранення та зазнали каліцтв. Не кажучи вже про півтора мільйона осіб, які вимушені були покинути свої домівки, рятуючись від війни.

Українці втомилися від постійних зведень про все нові й нові смерті. Вони хочуть одного - миру і спокійного життя.

Влада повинна докласти всіх зусиль, аби припинити це божевілля.

Батьки з нетерпінням чекають своїх синів-солдатів, які знаходяться у пеклі, котре називають зона АТО. Серце обливається кров'ю, коли в засобах масової інформації повідомляють про убитих, поранених та полонених наших бійців.

Сумно дивитися на сиріт, які втратили своїх батьків, на старих людей, які залишилися без даху над головою і на долю яких випали страшні випробовування. Переживши жахи окупації під час Другої світової війни та голодні післявоєнні роки, тепер, на старості літ, вони знову попали під вибухи снарядів і мін. Вони, принижені, стоять у нескінченних чергах за гуманітарною, шматком хліба, водою. І все це лише тому, що хтось із сусідньої держави хоче бути владикою великої та неосяжної імперії...

Близькі оплакують загиблих - своїх дітей, чоловіків, батьків - у цій безглуздій, не потрібній нашому народові війні.

Диригенти цієї ганебної війни повинні бути покарані людьми і Міжнародним трибуналом.

Вони не кіборги - герої!

По блокпостах на зльотнім полі

З російської системи «Град»

Вогненні слались заметілі,

Створивши там жахливий ад.

 Аби дістатися до схрону

 І в нім уникнути біди,

Зайнять в траншеї оборону,

У хлопців є секунди три.

Згорнувшись бубликом в окопі,

 Руками голову прикрив

Солдат, ховаючись від смерті.

Страшенні жахи пережив.

А вибухи гриміли поруч,

 За комір сипалась земля,

Повітря пахло гірким чадом,

Диміли в згарищах поля.

А він, присипаний землею,

Притис до себе автомат,

Готовий знову стать до бою,

 Свою Вітчизну захищать

Від ворогів, що в лютій злобі

 Зайшли нахабно у наш дім,

Руйнують устої народні,

Страждання й біль несуть усім.

Дарма бандити намагались

З траншеї вибить вояків –

Та оборонці відбивались,

Й бандитський намір крах терпів.

                                              О. Романішин

Не обминуло лихоліття й мирну мальовничу Новоархангельщину. Чимало наших односельчан зі зброєю в руках воюють на Донбасі, захищаючи рідну землю. Щоденно ризикують життям, але не втрачають мужності та відваги.

Одним з таких героїв є наш односельчанин Подоленко Григорій Андрійович.

Він служить водієм зведеного автомобільного батальйону 777 ОПМЗ.

За час виконання бойових завдань у складі сил антитерористичної операції у Луганській області Григорій проявив себе мужнім, хоробрим, старанним, дисциплінованим, активним та цілеспрямованим воїном. Він ніколи не нарікав на труднощі в складних умовах обстановки, своїм прикладом даючи наснагу товаришам по службі. Не раз у важкі хвилини боєць приходив на допомогу своїм співслужбовцям, за що заслужив повагу та авторитет.

Безпосередні командири завжди впевнені в тому, що він - надійна опора у будь-якій справі. З такими військовослужбовцями, як Григорій, служити приємно і легко.

ЗО серпня 2015 року Григорію Андрійовичу виповнилось 30 років. Батьки і всі рідні з нетерпінням чекають його повернення додому.

Воїн-земляк переконаний: «Ми переможемо у цій війні ціною власного життя і здоров'я».

Як і кожен із нас, Григорій усією душею хоче, щоб в Україні якнайшвидше закінчилися воєнні дії, щоб ожила спалена «градами» земля й забуяла квітами. ,

Цього року в зоні АТО загинув мій родич, житель Кам'яної Балки, що на Миколївщині, Завірюха Олександр Ігорович. У День захисника Вітчизни жителі села провели свого земляка в останню путь.

Його життєвий шлях тільки розпочинався. 15 грудня йому виповнилося б 22 роки. Олександр служив водієм 1-го аеромобільно-десантного батальйону Збройних сил України.

Ще коли велися бої під Слов'янськом, Завірюха О.І. проявив себе як справжній герой. Своєю бойовою машиною він прикрив побратимів і цим врятував їхні життя. Тоді Господь захистив і його. Але не судилося молодому солдату повернутися додому живим. У запеклому бою на території Донецького аеропорту він загинув як герой.

У пам'яті побратимів та односельчан Завірюха Олександр назавжди залишиться молодим, надійним другом, справжнім патріотом України.

Подвиги героїв АТО вічно житимуть у пам'яті людській, адже герої не вмирають.

Соціологи свідчать - більшість українців вважає війну на Донбасі головною проблемою і загрозою для країни. У День Незалежності стартувала акція «За мир і розвиток», головна мета якої - збір підписів за припинення війни.

Символом руху «За мир і розвиток» стала звичайна прищепка, яку активісти назвали «мирка» - від слова «мир». Вона символізує мирне життя без війни. Кожен, хто прагне мирного неба над Україною, може прикріпити на одяг будь-яку прищепку і таким чином долучитися до цього громадського руху.

Ініціатори акції переконані, що кожен підпис за мир в Україні - це крок до припинення кровопролиття.

На захист вставаймо

Вставай, український народе,

Настав час грізний, роковий.

Зі Сходу на нас орда суне,

Немов нестримний буревій.

В руїнах школи й дитсадочки,

 Донбас задимленний горить.

До бою станьмо, сини й дочки,

 Свою Вітчизну боронить!

Ми сильні духом, з нами Правда,

Ми на своїй святій землі, І

 не дозволим супостатам

Топить дітей наших в крові!

На захист станьмо усі разом

На всіх, без винятку, фронтах –

На передовій безпосередньо

І у тилу в усіх цехах!

Зроби хочь щось, що в твоїх силах,

Щоб воякам допомогти

Прогнати ворога з країни

 І Батьківщину зберегти!

                               О. Романішин

Відома на Кіровоградщині поетеса Валентина Кондратенко-Процун писала:

Зібралось панство на пораду:

То як народу дати раду?

Є мужність в нього, героїзм,

І волонтери, й резервіст.

«Небесна сотня» помагає -

Молитви Богу посилає,

І вірні Матері сини -

Грудьми на смерть стоять вони.

І навіть діточки-вкраїнці

Готують воїнам гостинці.

А обереги-прапорці

Святі у ангельській руці.

Постав народ весь за свободу,

Щоб вигнати «свиню» з городу.

(Не допоможуть «Смерчі», «Град»!)

Ще розцвіте Вкраїни сад!

Донбас всім миром відбудуєм.

І Крим, що вкрали, відвоюєм.

Тремтіти ворогу від нас -

На все свій час! На все свій час!

Хочеться вірити в те, що 25-ту річницю Незалежності українці зустрічатимуть зі звільненим Сімферополем, Севастополем, Луганськом та Донецьком. І більше ніколи не змушені будуть проливати кров, відстоюючи рідну землю.

Схиляючись перед подвигом наших захисників, земляки допомагають воїнам, чим можуть. Оснащення армії лягло на плечі волонтерів та небайдужих українців.

Учасникам АТО виділено земельні ділянки, які розташовані на території Новоархангельського та інших районів.

Низький уклін усім військовим, які боронять суверенність і цілісність нашої держави. А загиблі воїни хай сплять спокійно. Вони будуть завжди жити в нашій пам'яті і в наших серцях.

Слава Україні!