Сім чудес мого села

Сім чудес мого села

Тип проекту: Інформаційний.

Мета проекту: Виховання патріотизму, любові до рідного краю.

Керівник проекту: Бровченко Т.А., бібліотекар Підвисоцької загальноосвітньої  школи І - III ступенів ім.Т.Г. Шевченка

Давно це діялось

Село Підвисоке було засноване у 20 - ЗО роках XVIII ст.

У нашій місцевості тоді росло багато високих дубів, під якими чумаки відпочивали. їм дуже подобалось одне дерево - красень-дуб. Проїжджаючи нашою місцевістю і втомившись, мандрівники казали: «Нумо під високе!»

З того часу і закріпилася назва Підвисоке за нашим селом.

У часи Коліївщини в районі Підвисокого і Нерубайки діяв гайдамацький загін на чолі з Василем Ковалем і Гнатом Голубом. До складу цього загону входили і підвисоцькі селяни.

Зелена брама вікопомних часів

Зелена брама - так називається урочище на правобережжі річки Синюха, біля сіл Підвисоке і Копенкувате. Цікавою є його історія.

... Як відомо, у 1861 році було скасовано кріпацтво. І саме в цей час дорогу, що веде на Небелівку, обсадили вічнозеленими ялинами. Там, де починалося урочище, зробили з листяних дерев красиву арку. Внизу біля неї встановили ікону і портрет царя Олександра II. Коли люди їхали возами з Підвисокого в Небелівку, зупинялися біля арки й ікони, ставали на коліна, молилися, дякували царю за волю.

Зелена арка мала форму воріт. Але слово «арка» селянам було невідоме, а тому вони почали називати вхід «брамою». З 1861 року назва «Зелена брама» поширилася і на ліс. Власницею навколишніх земель і лісу, який став «Зеленою брамою», була поміщиця Софія Підгорська, яка у лютому 1918 року, злякавшись збройних виступів підвисоцьких селян, утекла за кордон...

На початку серпня 1941 року урочище Зелена брама стало центром запеклих боїв по прориву оточених військ 6 і 12 армій Південного фронту, якими командували генерали І.М. Музиченко і П.Г. Понєдєлін. Залишки цих армій, що билися від кордону на Київському напрямку, в кінці липня 1941 року були обійдені і відрізані від баз постачання боєприпасами, пальним, продовольством. Проти них діяли німецькі 6, 17 армії, І танкова група Клейста.

Безстрашні воїни 6 і 12 армій, які намагалися прорвати вороже кільце, прийняли у цьому урочищі свій останній смертний бій. Тоді підвисоцька земля навічно поховала в собі понад 20 тисяч бійців.

 Пам'ять стукає у наші серця

У 9 селах біля Зеленої брами знаходиться 14 братських могил. У трьох братських могилах Підвисокого вічним сном спить близько 700 бійців.

Одна з братських могил знаходяться у центрі села. Тут поховано чимало хоробрих воїнів.

Щороку у вікопомний день Перемоги сюди приходять односельчани і гості Підвисокого, щоб до землі вклонитися загиблим героям. Вони кладуть на могилу вінки і квіти. Схиляються в тиші прапори, холодок зажури огортає людські серця. Як жаль, як невимовно боляче, що полеглі герої сьогодні не серед живих!

На узліссі Зеленої брами встановлено пам'ятний знак з червоного граніту, на якому викарбовано: «У цих краях 2-7 серпня 1941 року вели героїчні бої воїни 6-ї і 12-ї армій під командуванням генералів І.М. Музиченка і П.Г. Понедєліна».

У Підвисокому у місцях розташування в 1941 році штабів армій встановлені меморіальні дошки. Ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих і безмежно вдячні живим учасникам Великої Вітчизняної війни, які здобули нам перемогу і мирне сьогодення. Для нас, нащадків полеглих у боях солдатів, найвищою життєвою істиною є вірність їх справі і громадянському обов'язку, довічна шана і повага.

Красуня Синюха - наша перлина

Тихоплинно несе сині води прославлена в народних легендах та переказах чарівна красуня - річка Синюха. А води її дійсно сині-сині. Кажуть, що це пов'язане з рослинністю, яка росте на дні, та складом ґрунту в руслі.

На берегах Синюхи точились жорстокі битви з татаро-монголами, турками, поляками, німецькими загарбниками.

Береги нашої чарівної, тихої річки були місцем народних гулянь та розваг. І тепер у ніч на Івана Купала вони рясніють святковими вогнищами, а чудові води синюшні несуть донизу розмаїті дівочі вінки надій і сповідань.

Треба зробити все, щоб річка Синюха вічно носила горде ім'я найчистішої річки України, перлини лісостепу. А вона сторицею віддячить нам своєю водою, красою, багатством і мікрокліматом.

Гордість нашого села

Пишатися своїми земляками - природне явище, знайоме багатьом. Ми гордимося видатним односельчанином - військовим льотчиком, Героєм Радянського Союзу Антоном Романовичем Сливком.

Антон Романович Сливко народився у Підвисокому 9 серпня 1918 року в сім'ї селянина-бідняка. Він був учнем Підвисоцької школи, а потім жив у Ворошиловграді, де закінчив школу ФЗН. У 1936 році за плечима юнака залишилося навчання у педагогічному робітфаці, а в листопаді 1938 року Антон став курсантом 11 -ї авіашколи пілотів імені Пролетаріату Донбасу.

З перших днів Великої Вітчизняної війни Антон Романович Сливко знаходився за штурвалом бойового літака. До травня 1942 року він був командиром ланки в бомбардувальній авіації, до     листопада  1944 - у розвідувальній. На Карельському фронті здійснив 170 успішних вильотів на розвідку важливих об'єктів ворога.

4 лютого 1944 року старшому лейтенанту Антону Романовичу Сливку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, вручено орден Леніна і медаль «Золота Зірка».

Усього за час війни на рахунку А.Р. Сливка - 214 бойових вильотів.

У післявоєнні роки відважний льотчик-розвідник закінчив Військово-повітряну академію імені Ю.О. Гагаріна та Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР ім. К.Є. Ворошилова.

З 5 червня 1975 року військовий льотчик І класу, генерал-майор авіації Антон Романович Сливко був звільнений у запас. Останній раз побував у Підвисокому у 1977 році.

З 1979 року А.Р. Сливко - начальник відділу Центральної аерологічної обсерваторії в Долгопрудному Московської області.

Помер Антон Романович 1 листопада 1992 року. Похований у Москві на Троєкуровському цвинтарі. Удостоєний бойових урядових нагород - багатьох орденів та м.

На обеліску Слави, що знаходиться у центрі Підвисокого, встановлено меморіальну дошку, присвячену видатному односельчанину - Антону Романовичу Сливку.

Місце, де оселилася пам'ять

У 2011 році, перед святкуванням 150-річчя Підвисоцької школи, колектив закладу з усвідомленням важливості справи створив в одній із шкільних кімнат музей. Власноруч були оформлені стенди, зібрано багатющий документальний матеріал, у сучасному стилі декоровано приміщення.

Тут і старовинні фотографії, на яких зображена перша школа (1902 рік), а нині міжшкільний навчально-виробничий комбінат, і книжки та речі, що належать відомим землякам. Знайдені світлини, що датуються початком 20 століття, вражають відвідувачів.

Окрема експозиція присвячена подіям у Зеленій брамі, лауреату Державної премії СРСР Євгену Ароновичу Долматовському, директору сільського музею Дмитру Івановичу Фартушняку. У викладці є перший випуск документальної повісті «Зелена брама» в «Роман-газеті» з автографом автора, листи В.О. Сухомлинського до Дмитра Івановича, фотографії відомого педагога і Д.І. Фартушняка на з'їзді вчителів.

Численні документи і фото розповідають про Героя Радянського Союзу А.Р. Сливка, про учителів - учасників бойових дій, про випускників-підвисочан, які мають різні високі звання і нагороди.

Стен «Хлібом-сіллю зустрічаємо дорогих гостей» розповідає про відвідини школи відомими людьми - багатьма письменниками у 70 роки, представниками інших національностей, письменниками Кіровоградщини Інною Рижик -Нежуріною та Юрієм Обжеляном, автором книги «Щоб пам'ятали» Василем Даценком, депутатом Верховної Ради України Людмилою Павлівною Супрун.

Оригінали листів і документів працівники школи збирали по крупинках. Фотографії того часу дивом збереглися у жителів села.

Музейну кімнату прикрасили вазонами на вишуканих підставках, у райцентрі пошили сучасні штори в тон новим плафонам. Кожен відвідувач музею може залишити свій запис у книзі відгуків.

Тож запрошуємо усіх бажаючих до нас у школу, щоб поринути у світ історичних подій.

Учні 1-А класу Підвисоцької середньої школи в останній день 1961 - 1962 навчального року (31 травня 1962 р.)

У центрі - учителька Михайленко Ядвіга Генріхівна.

Значення МНВК у житті села

Підвисоцький міжшкільний навчально-виробничий комбінат був організований на підставі рішення виконавчого комітету Новоархангельської районної ради народних депутатів від 23 березня 1978 року. Згідно даного рішення було затверджено підготовку учнів за такими спеціальностями: автосправа, швейна справа, основи тваринництва, тракторна справа.

До зони дії комбінату належали Підвисоцька, Покотилівська, Тернівська, Копенкуватська, Кам'янецька, Нерубайська, Торговицька загальноосвітні школи.

Після закінчення 10 класу всі учні, які навчалися в комбінаті, отримували посвідчення, відповідно до професійної підготовки: водія, тракториста, швачки, оператора-тваринника.

Перший випуск учнів Підвисоцького МНВК відбувся у 1979 році.

До 1997 року комбінат очолював Сухоярський Порфирій Олексійович. На даний час керівником МНВК є досвідчений педагог Полтавець Віра Василівна.

Головне завдання комбінату - виховання морально і фізично здорового покоління, створення умов для здобуття професійної підготовки юнаків і дівчат.

Нині у міжшкільному навчально-виробничому омбінаті навчається 118 учнів з 9 шкіл Новоархангельського району: Кам'янецької, Копенкуватської, Мар'янівської, Нерубайської, Новоархангельської, Підвисоцької, Покотилівської, Тернівської, Торговицької.

Навчання здійснюється на базі двох профілів: професійна підготовка водіїв автотранспортних засобів і поглиблене вивчення швейної справи.

За профілями навчання створена відповідна навчально-матеріальна база. Обладнані класи з вивчення будови автомобіля, клас експлуатації і технічного обслуговування автотранспортних засобів, клас вивчення правил дорожнього руху та основ безпеки руху.

Для практичного навчання діє маневровий майданчик з практичного водіння автомобіля. Збудовано гараж на 8 боксів з пунктом технічного обслуговування.

З метою практичного навчання з водіння автомобіля використовуються 5 навчальних автомобілів ГАЗ-53, ГАЗ-52, Славута, ІЖ, У A3.

У комбінаті обладнано кабінет з швейної справи, в якому є 5 швейних побутових машин, дві праски, метри, ножиці, манекен, технологічні таблиці, стенди із зразками виробів учнів, зразки швів, правила з техніки безпеки, роздатковий матеріал.

Колектив комбінату спільними зусиллями забезпечує реалізацію завдань щодо надання освітніх послуг, пов'язаних з одержанням професійної освіти на рівні кваліфікаційних вимог до підготовки з робітничих професій.

На майданчику - ніби в казці

Окрасою нашого села є спортивно-ігровий майданчик «Олімп», розташований біля Будинку культури. Його відкрито напередодні виборів 2012 року за підтримки народного депутата України Віталія Грушевського. Це чудовий подарунок дітям Підвисокого від партії регіонів.

Сюди, ніби в казку, приводять своїх малюків молоді мами. Відвідують майданчик вихованці дитячого садка і школи. Адже тут є багато цікавих атракціонів. Дітей приваблюють чудові гойдалки, тренажери.

Цього року учні нашої школи взяли участь у спортивних змаганнях «Веселі старти», які підготував учитель фізкультури С.А. Баланівський. Діти помірялися силами у перетягування канату, естафеті, стрибках зі скакалкою.

На майданчику відбулося святкування Дня захисту дітей. Його традиційно розпочали з улюбленого конкурсу малюнків на асфальті на тему «Я малюю світ». Учні початкових класів створили казкових героїв. Семикласники -могутнього дуба з жолудями - обличчями кожної дитини класу та сонечком -класним керівником. Учні 8 класу намалювали себе на повний зріст, твердо стоячи на трьох слонах та тримаючись за руки.

На спортивно-ігровому майданчику цікаві заходи і розваги завжди чекають дітей.

«Село - це традиції, це скарбниця нації, це продовження природного способу життя на противагу звихнутій урбанізації».

Люко Дашвар

сучасна українська письменниця