Меню сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Класна година у 5 класіКласна година у 5 класі
Тема: Совість – учитель людини
Мета: допомогти усвідомити й конкретизувати поняття "совість", "муки сумління»; розвивати здібності розуміти і аналізувати вчинки інших людей; вчити розбиратися у людських недоліках, представлених у літературних творах; допомогти дітям зазирнути у свій внутрішній світ й "поговорити " із своєю совістю. Обладнання: паперові серденька, смужки паперу, аркуші паперу для записів; підставка із свічкою для спалювання поганих думок; музичний супровід; книги В.О.Сухомлинського; оформлення дошки: українські народні поговірки, намальоване крейдою велике серце. Хід заняття Вчитель: - Діти, сьогодні мені хочеться розглянути дуже важливу тему: Що таке
В мудрій книзі написано, що совість - це один із засобів, яким душа вчить людину правильним вчинкам. Совість - це "крик душі". 2. Совість - це потужний голос серця на захист іншого і сила, яка руйнує людський егоїзм. Учитель. Я пропоную на прикладах розібратися у тонкощах цього поняття. Але спочатку група бібліографів нагадає нам хто такий Василь Сухомлинський, та розкажуть про його життя.
Учні. Повідомлення групи «бібліографів»
1. Народився Василь Олександрович Сухомлинський у 1918 р. в с. Василівка на Кіровоградщині в незаможній сім'ї. 2. Батько його, Олександр Омелянович, орав, працював столяром і теслею, майстрував інструменти та колеса. 3. Мама, Оксана Юдівна, працювала в колгоспі. У Василя Олександровича було двоє братів — Іван і Сергій і сестра Меланія. 4. Зимовими вечорами, коли мама сиділа над шитвом, вона розказувала дітям казки. Змалку батьки виховувати в дітей любов до книги. 5. Василь Олександрович ріс допитливим і цікавим. Любив малювати, мав чудову пам'ять. 6. Понад 35 років працював Василь Олександрович учителем і директором Павлишської школи. 7. У педагогічному щоденнику він записував свої спостереження за поведінкою дітей. А потім складав повчальні оповідання та казки. 8. Вірш «Слово про вчителя»
Вчитель, герой і поет, Світлі ідеї його З серцем палаючим Данко, Вічні, як води Дніпрові Справжній поет-гуманіст Він видатний педагог, Щастя творив до останку. Повен добра і любові. Дітям життя присвятив, Василь Сухомлинський - Все їм віддав без вагання, вчитель народний поправу, Він їх безмежно любив, Як нам його не любить! Знав їх сердець поривання. Він наша гордість і слава.
(Зачитуються оповідання В. О.Сухомлинського "Образливе слово" та "А серце тобі нічого не підказало?").
- Ось ви прослухали дві історії. І давайте спробуємо розібратися, у яких людей є совість, хто живе за совістю, а у кого совість відсутня. (Йде бесіда, діти висловлюють свої думки щодо прочитаного).
2. Коли людина ненавидить себе і страждає через свій негарний вчинок, говорять, що людина відчуває муки сумління. В народі у такому випадку говорять: " Стид, хоч і не дим, а очі виїсть". 3. Безсовісною називають людину, яка не вміє слухати голос серця, яка любить сильно тільки саму себе і не думає про інших, майже не знає, що таке совість. Вона робить погані вчинки і не відчуває своєї провини 4. Людина без совісті не бачить зла і неподобства. Вона поступово стає все гірше і гірше, тому що не відчуває мук сумління після поганих вчинків. 5. Кажуть : "Совість - учитель людини". Яким же чином нам жити? 6. Поступати за совістю. Навчитися зазирати у серце, а воно підкаже, як правильно чинити. Адже совість живе у серці. 7. Чим повинно бути наповнене серце, щоб жити за совістю, за правилами честі - (Роздуми дітей і заповнення відповідями намальованого на дошці серця людськими якостями: милосердя, совість, чесність, справедливість, любов до ближніх, шанобливість, доброта, лінивство, безсоромність, гнів, злість, жадність, гординя, заздрість, щедрість. Добрі якості поміщаємо у серце, а злі – викидаємо). 8. Дитина, яка живе за совістю, має багато друзів, вона усміхається життю, вона чесна і порядна, їй радісно і легко живеться, а батькам учителі дякують за гарне виховання. Учитель. Як же людині боротися з муками сумління? (Відповіді дітей). - Існує прекрасна традиція серед людей - це один день на рік, коли всі люди просять один у одного прощення. Цей день так і називається - Прощена неділя. Можливо, вдома хтось із вас і дотримується такої традиції. - Я хочу вам запропонувати ще однин крок до очищення сумління. Вам на парти покладено паперові серденька двох кольорів: червоне і чорне. На червоному я пропоную вам написати ту рису характеру, яку ви хотіли б мати (можна підглянути до нашого великого серця на дошці). А на чорних напишіть негативну рису, якої ви хотіли б позбавитись. Можете бути щирими і чесними, тому що ніхто без вашого дозволу не читатиме ваші одкровення. А й більше: чорні сердечка ми складемо ось на цю тацю (вчитель тримає металеву тацю, на якій стоїть свічка). Ми після заняття вийдемо на вулицю, запалимо свічку - світло миру та любові і спалимо всі наші негативні риси. (Діти виконують запропоновані види роботи). - Вашим домашнім завданням було підготувати прислів'я про совість. Прошу поділіться хто знайшов. Від людини втаїш, а від совісті не втаїш. Нечиста совість спати не дає. Совість без зубів, а гризе. Той, хто не має совісті вдома, не матиме й на людях. Хто знав стид, той має совість. Страшно буває тому, в кого совість нечиста. Ні стиду, ні сорому, в ніяку сторону. Совість - це наглядач і суддя доброчинства У кого совісті нема — нема й сорому. Голосок дзвенячий, а совість свиняча. Яка совість, така й честь. Душа християнська, та совість циганська. Хоч совість і беззуба, а до смерті загризти може. - Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі — це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить — світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її — будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.
Учень. Сказав Господь: "Збирай скарби на небі". А як їх там збирати, знаєш те? -В журбі і в щасті, в будь-якій потребі Плекай свій скарб: це - серце золоте. Роби добро і не чекай подяки, Шукай повсюди чисте і святе, Та обминай спокуси усілякі - Отак здобудеш серце золоте. Ти добрий з усіма і не ледачий, Та журишся і думаєш про те, Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить? - Бог бачить твоє серце золоте. І у лиху, нерадісну годину, Як посмішка недобра розцвіте, Звелить Господь: " Облиште цю дитину! У неї серце справді золоте!" Вірш «Доброта» Донечка: Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті! Мати: Кажуть люди: то не зорі, Сяють душі то святі. Кажуть, хто у нас на світі Вік свій праведно прожив, Хто умів людей любити, Зла нікому не робив, Бог послав того на небо, Ясной зіркою сіять...
Донечка: - Правда, мамо, то все душі, А не зорі там горять. Так навчи ж мене, голубко, Щоб і я так прожила, Щоб добро робити вміла, І робить не вміла зла.
- Я думаю, що ви сьогодні зрозуміли хоч трішки, що таке совість, що добре, а що погано. Що людина не може вважатися справжньою людиною, якщо у неї немає совісті.
Учитель. Живи, добро звершай, Та нагород за це не вимагай, Хай оживає істина стара:
|
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту
|