ІНСТРУКЦІЯ № 4-4 З НАДАННЯ ПЕРШОЇ (ДОЛІКАРСЬКОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ЗАТВЕРДЖЕНО

                                                                          наказом директора    

Підвисоцького НВО

              вiд _____________ №

ІНСТРУКЦІЯ № 4-4

З НАДАННЯ ПЕРШОЇ (ДОЛІКАРСЬКОЇ) МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ПОТЕРПІЛИМ У КАБІНЕТІ ІНФОРМАТИКИ

1. Загальні положення.

1.1. Будь-який член педагогічного колективу або учні, які пройшли навчання повинні вміти надати першу долікарську допомогу при характерних пошкодженнях.

1.2. Під час надання першої (долікарської) допомоги слід використовувати всі стерильні засоби, препарати, ліки, інструменти, аптечки, які повинні зберігатися у спеціально відведеному місці.

1.3. Після надання першої долікарської допомоги слід направити потерпілого до лікувальної установи або повідомити у відповідний лікувальний заклад охорони здоров'я.

1.4. Кабінет інформатики навчального закладу повинен мати адресу і телефон найближчої лікувальної установи, де можуть надати медичну допомогу.

1.5. Розслідування й облік нещасних випадків з учнями під час навчально-виховного процесу проводяться відповідно до Положення про організацію охорони праці та порядок розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах.

1.6. Під час занять можливі такі нещасні випадки:

- удари, розтягнення зв’язок;

- переломи, вивихи;

- поранення;

- отруєння;

- ураження електрострумом.

1.7. Слід пам'ятати, що чим швидше буде надано допомогу потерпілому, тим менша буде шкода від отриманих травм.

1.8. У кабінеті інформатики повинна бути аптечка з набором медикаментів, перев'язувальних засобів і приладдя, основний перелік якого наведено нижче, а також інструкція щодо надання першої медичної допомоги.

Перелік медикаментів,

перев'язувальних засобів і приладдя для аптечки в кабінеті інформатики

1. Бинт стерильний і нестерильний - по 1 шт.

2. Серветки стерильні - 1 уп.

3. Вата гігроскопічна (у банці з притертою пробкою) - 50 г.

4. Спирт етиловий - 30-50 мл.

5. Мазь від опіків (з анестезином тощо) - 1 уп.

6. Перманганат калію - 15-20 г.

7. Йодна настоянка - 1 фл.

8. Розчин борної кислоти 5 %-ний спиртовий - 1 фл.

9. Розчин оцтової кислоти 2 %-ний - 100-150 мл.

10. Розчин аміаку 10 %-ний - 1 фл.

11. Валідол - 1 уп.

12. Вазелін борний - 1 уп.

13. Розчин пероксиду водню 3 %-ний - 50 мл.

14. Активоване вугілля в таблетках - 4 уп.

15. Сульфацил натрію 30 %-ний у тюбиках по 1,5 мл - 5 шт.

16. Сода питна - 1 пачка.

17. Ножиці медичні - 1 шт.

18. Пінцет - 1 шт.

19. Клей БФ-6 (або лейкопластир) - 25 мл.

20. Джгут -1 шт.

1.9. Комплектування аптечки роблять за погодженням з персоналом медпункту закладу. Відповідальність за наявність медикаментів, перев'язувальних засобів, а також за належний стан аптечки покладається на завідуючого кабінетом. Контроль за станом аптечки здійснює персонал медпункту.

2. Надання першої долікарської допомоги.

Заходи першої допомоги:

- тимчасова зупинка кровотечі,

- перев'язування ран або місць опіків,

- накладення шин на місце перелому кісток, штучне дихання

Отруєння хлором.

Ознаки отруєння: подразнення верхніх дихальних шляхів, при тривалій дії кашель посилюється і може завершитися спазмом окремих ділянок дихальних шляхів, а потім припиняється дихання. Навіть при короткочасній дії хлору треба остерігатися гострого набряку легень.

Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, що заважає диханню. Дати дихати киснем або вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, можна дати випити суспензію магній оксиду (10 г на склянку води ). Покласти до рук і ніг потерпілого теплі компреси.

Отруєння органічними рідинами.

При попаданні в організм через травний тракт отруйних органічних рідин: ацетон, формалін, метиловий, аміловий спирти, анілін тощо, необхідно викликати блювання, а потім дати молока і яєчний білок.

При отруєннях в інших випадках необхідно:

- при отруєнні карбон дисульфідом: потерпілого вивести на свіже повітря, давати вдихати нашатирний спирт, дати валідол, напоїти міцним солодким чаєм;

- при отруєнні натрій фторидом: створити потерпілому повний спокій, поїти молоком з яєчним білком або дати вапнистої води;

- при отруєнні сульфатною кислотою: дати проковтнути шматочок льоду і покласти лід на живіт, прополоскати рот розчином калій перманганату з масовою часткою за речовиною 2 %, молоко, яєчний білок, розчин крохмалю.

Опіки.

При термічних опіках першого ступеня уражене місце обробляють етиловим спиртом, після чого накладають суху стерильну пов'язку або чисту тканину і звертаються до дерматолога. Ні в якому разі не можна проколювати пухир, змочувати місця опіків водою, припікати їх розчином калій перманганату, брильянтової зелені, розчином йоду, застосовувати «народні засоби», різні олії, вазелін, бо вони тільки підсилюють опіки, сповільнюють загоєння ран.

При важких опіках необхідно негайно відправити потерпілого до лікувального закладу.

У разі хімічних опіків уражену ділянку шкіри треба промити великою кількістю води, обробити обпечені місця ватним тампоном; потім промивають розчином питної соди з масовою часткою натрій гідрокарбонату 2 % (при попаданні кислоти) або розчином оцтової або лимонної кислоти з масовими частками за речовинами 1 - 2 % (при попаданні лугу), ополіскують водою і накладають марлеву пов'язку з риванолом або фурациліном.

При попаданні в око будь-якої хімічної рідини необхідно ретельно промити його великою кількістю води і направити потерпілого до лікарняної установи.

Поранення.

Під час надання першої допомоги у разі поранення необхідно зупинити кровотечу, накласти стерильну пов'язку і доставити потерпілого до лікаря.

Той хто надає допомогу, повинен з милом помити руки, а якщо це неможливо - змастити пальці йодною настойкою. Доторкуватися до рани навіть вимитими руками не дозволяється. Не дозволяється обмивати рану водою.

При незначних порізах рану обробляють йодною настоянкою і накладають марлеву пов'язку, яка захищає організм від мікробів і сприяє швидкому зсіданню крові.

При пораненні склом або іншим предметом рану промивають великою кількістю дистильованої води або тампоном, змоченим етиловим спиртом; виймають осколки скла і знову промивають рану спиртом. Якщо рана забруднена, бруд видаляється тільки навкруги, але ні в якому разі не з глибинних шарів рани. Шкіру навколо рани обробляють йодною настоянкою або розчином брильянтової зелені, перев'язують і звертаються до медпункту.

У разі кровотечі у вигляді крапель або рівної струмини під тиском судину, яка кровоточить, потрібно притиснути до кістки вище від місця поранення, а якщо це кровотеча на руці або нозі, то після цього максимально зігнути кінцівку в суглобі та забинтувати в такому положенні. Потім накладають джгут на 5-10 см вище від рани, під джгут необхідно підкласти тканину або марлеву пов'язку, а також записку про час його накладання. Джгут не можна залишати на кінцівці довше ніж на 1,5 год.

При серйозному порізі й сильній кровотечі необхідно накласти джгут вище рани, накрити рану стерильною марлею і негайно викликати лікаря.

При отруєнні отруйними газами потерпілого необхідно вивести (винести) на свіже повітря, забезпечити спокій, виключити можливості охолодження. У випадку тяжкого отруєння йому дають вдихати кисень, роблять штучне дихання.

Удари, розтягнення.

Внаслідок удару об твердий предмет або падіння можуть пошкодитись м'які тканини, розтягнутися зв'язки. Це проявляється у вигляді припухлості, синця на місті удару.

Щоб надати першу допомогу, треба створити спокій пошкодженій ділянці й покласти на неї 3-4 рази холод (щоразу на 1 годину з інтервалами 15-20 хв.).

У разі удару носа, що супроводжується кровотечею, не дозволяється сякатися. Голову слід нахилити вперед, затиснувши крила носа пальцями на 10-15 хв.

За умови удару голови треба забезпечити спокій. Під час транспортування постраждалого слід покласти на спину, підклавши під голову подушку або м'яку тканину. Не можна дозволяти учневі з такою травмою самостійно йти в лікарню.

Переломи, вивихи.

Основними ознаками перелому є різкий біль, який посилюється при спробі рухатися, припухлість, що поступово збільшується у місці пошкодження, деформація кінцівок. Діагноз перелому може встановити тільки лікар.

У разі вивиху відбувається зміщення з'єднання кісток.

Якщо є підозра на вивих, перелом, підвивих, розтягнення зв'язок, не можна пробувати вправляти, тягти за пошкоджене місце. Необхідно створити максимальний спокій, нерухомість пошкодженій частині тіла за допомогою транспортної шини з твердого матеріалу, обгорнутого в м'яку тканину. Шину треба прибинтувати так, щоб вона захоплювала суглоби нижче і вище від місця пошкодження. У разі перелому кісток гомілки укладають дві шини із зовнішнього і внутрішнього боків ноги від стопи до верхньої третини стегна.

У разі перелому стегна одну шину розміщують уздовж зовнішнього боку від пахової западини пошкодженого боку до стопи, а другу - уздовж внутрішнього боку від паху до стопи. Шини туго прибинтовують до ноги бинтами або рушником в 3-4 місцях. Стопу фіксують тугою пов'язкою.

У разі перелому руки, ключиці або вивиху кісток у плечовому, ліктьовому суглобі руку притискають до тулуба, закріплюють пов'язкою.

Обмороження.

Ознаки обмороження - оніміння пошкодженої частини тіла, збліднення, а потім посиніння шкіри і набряклість. Біль на початку не відчувається, але при відігріванні обмороженої ділянки з'являється різкий біль.

Для надання першої допомоги треба внести потеплілого в тепле приміщення, розведеним спиртом розтерти побілілі місця до появи чутливості шкіри, а потім накласти пов'язку з вазеліном. Потерпілого необхідно напоїти гарячим чаєм.

Якщо шкіра в місці обмороження набрякла і набула червоно-синюшного відтінку, розтирати її не можна. Необхідно протерти тими самими розчинами й накласти суху стерильну пов'язку.

Ураження електричним струмом.

При ураженні електрострумом потрібно швидко вимкнути рубильник, обережно звільнити потерпілого від проводів, щоб не поширити дію струму на осіб, які беруть участь у наданні допомоги (звільнити потерпілого в гумових рукавицях або обгорнути руку сухою тканиною, стати на суху дошку чи килимок тощо).

Як установлено численними дослідженнями, небезпека електричного струму полягає в тому, що внаслідок проходження через тіло людини фібріляційного струму, зумовленого прикладанням різниць потенціалів, відбувається судорожне скорочення м'язів, у тому числі м'язів, що здійснюють дихальний рух грудної клітки, забезпечують роботу серця.

Фібріляційним струмом, що безумовно, призводить до смертельного ураження людини, вважається струм силою 0,1 А. Сила струму визначається не тільки значенням напруги, а й опором тіла людини в момент доторкання до струмоведучої частини.

Сучасні методи оживлення організму передбачають два основних прийоми, які слід застосувати негайно після встановлення факту відсутності дихання, пульсу у потерпілого від ураження електричним струмом:

а) штучне дихання ритмічним вдуванням повітря з свого рота в рот або ніс потерпілого (10-12 разів за хвилину);

б) підтримання у потерпілого штучного кровообігу непрямим (закритим) масажем серця. Для цього стискують м'яз серця ритмічними натисканнями на передню стінку грудної клітки в її нижній третині (60-70 разів за хв.).

Ні в якому разі не можна натискувати нижче від краю грудини на м'які тканини, цим можна пошкодити розміщені в черевній порожнині органи. Слід також уникати натискання на кінці ребер, бо це може призвести їх до перелому.

В оживленні беруть участь дві особи, у крайньому разі допомогу може надати й одна людина, яка по черзі проводить штучне дихання й масаж серця.

У разі ураження електричним струмом треба негайно надати потерпілому першу допомогу, бо це може закінчитись трагічно для нього. Негайно повідомити про нещасний випадок учителя або майстра, які знаходяться поблизу.

Потерпілого насамперед слід відірвати від електричних проводів. При цьому треба бути дуже обережним, бо від доторкання до потерпілого без додержання застережних заходів можна самому опинитися під дією струму.

Для відокремлення людини від електричних проводів, які перебувають під напругою, необхідно вжити таких заходів:

а) вимкнути струм рубильником або викрутити запобіжну пробку, чи перерубати струможивильні проводи, при цьому кожний провід треба розрізувати окремо. Інструмент, яким розрізуєш або розрубуєш проводи, повинен бути з ручкою з ізоляційного матеріалу (сухого дерева, пластмаси, гуми та ін.);

б) відірвати потерпілого від проводу, схопивши його за одяг. Перш ніж торкнутися до потерпілого, слід ізолювати себе від нього, надівши гумові рукавиці, калоші або стати на гумовий килимок, лист фанери або на сухі дерев'яні дошки. Ні в якому разі не можна ставати на вогку землю;

в) якщо неможливо ізолювати себе від потерпілого, то слід відірвати його від проводу за допомогою дерев'яної дошки або палиці, діючи ними як важелями, якщо можливо, то слід вибити провід з рук потерпілого;

г) можна також замкнути проводи, внаслідок чого перегорять запобіжники і в мережі зникне струм. Замикання також відбудеться, якщо накинути на голі проводи дріт або вогку ганчірку.

Останні способи можна застосовувати лише тоді, коли немає змоги вимкнути рубильник або викрутити запобіжну пробку.

Звільнивши потерпілого від проводів, треба забезпечити йому доступ свіжого повітря, відчинити вікна й двері, якщо він перебуває в приміщенні, почати робити йому штучне дихання. Для цього слід:

а) покласти потерпілого на спину, голову відхилити трохи назад, розстебнути комір, зняти пасок, одяг, що заважає рухам, а також взуття;

б) за допомогою тупої викрутки, ложки або іншого подібного предмета розтиснути потерпілому зуби, видалити з рота й носа слиз та кров;

в) для кращого проходження повітря до легенів потерпілого бинтом або носовою хусточкою слід притиснути йому язик до нижньої щелепи, вставивши між зуби дерев'яну паличку, або тримати язик у витягненому положенні пальцями, обгорнутими хустинкою;

г) потім, стоячи позаду голови потерпілого, взяти його за зігнуті руки нижче ліктя й відвести їх від грудної клітки у сторони вгору так, щоб плечові частини рук лягли поряд з головою (вдих), тримаючи в такому положенні близько трьох секунд (лічачи раз, два, три), відвести руки вниз, обережно притискаючи їх до грудної клітки (лічачи чотири, п'ять, шість). Ці рухи повторювати від 14 до 18 раз на хвилину, тобто по числу нормальних вдихів і видихів людини. При цьому не можна натискувати на живіт потерпілого, бо можна видавити з нього їжу, яка закупорить дихальні шляхи.

Надаючи першу медичну допомогу при ураженні електрострумом, слід звернути увагу на дихання, серцево-судинну систему потерпілого.

У разі припинення дихання, серцевої діяльності слід негайно розпочати непрямий масаж серця (натискувати долонями частими поштовхами в ділянці середини грудної кістки, трохи лівіше з ритмом 40-60 поштовхів за хвилину), штучне дихання рот у рот (попередньо закрити потерпілому ніс, вдихнувши повними грудьми, видихнути крізь марлю або носовичок у рот, крізь марлю або носовичок аналогічно робити видих у ніс). Штучне дихання роблять з частотою 16-18 раз на хвилину. Одночасно викликають спеціалізовану бригаду швидкої допомоги. Непрямий масаж серця, штучне дихання роблять до повного відновлення або до надання спеціалізованої допомоги.

При ослабленні серцевої діяльності дихання необхідно забезпечити потерпілому доступ свіжого повітря, дати понюхати нашатирного спирту, влити в рот чайну ложку чи 25 крапель кордіаміну, поплескати по щоках.

При пошкодженні шкіри - накласти стерильну пов'язку, направити потерпілого до лікаря.

Пошкоджену поверхню шкіри навколо опіку треба обробити зеленкою чи рожевим розчином марганцівки.

В кабінеті повинна бути аптечка першої лікарської допомоги.

Штучне дихання треба робити безперервно до прибуття лікаря або до відновлення у потерпілого нормального дихання. Далі потерпілого треба відправити на медпункт.

Слід пам'ятати, що штучне дихання треба застосовувати не лише тоді, коли потерпілий виявляє ознаки життя, а й тоді, коли він не виявляє їх зовсім. Треба пам'ятати, що уявна смерть при ураженні електричним струмом у більшості випадків є лише глибокою непритомністю.

Перша допомога буде справді корисною для потерпілого при виконанні таких правил:

Подавати допомогу тільки в нещасних випадках при хворобливому стані, що загрожує життю, а не займатися лікуванням хворого.

З'ясовуючи характер ушкоджень, не доторкатися до ушкоджених частин тіла, не обмацувати їх, а обмежитись лише розпитуванням, оглядом.

Якщо неможливо визначити характер ушкодження, слід вважати його найтяжчим.

Піклуватися не тільки про те, щоб допомогти потерпілому, а й про те, щоб не пошкодити йому; вибирати заходи допомоги безболісні, безпечні. Вживати тільки найнеобхідніших заходів.

Твердо пам'ятати, що перша допомога не може замінити допомогу лікаря.

РОЗРОБЛЕНО:

 ПОГОДЖЕНО:

Сестра медична                            _______________                  Л.М.Качан

(медпрацівник закладу )  

Інструкцію отримав

і з її змістом ознайомлений:      ________________